ЯСЕН (лат. Fraxinus L., рос. назва — ясень высокий; можливо, лат. frangere — ламати, через крихкість гілок) — рід листопадних чагарників, дерев, іноді ліан, родини маслинових (Oleaceae). За різними даними літератури, рід Я. об’єднує від 60 до 70 видів рослин. На території країн колишнього СРСР налічується 11 видів Я., інтродуковано в культуру 13 видів. В Україні зустрічається 19 видів Я. Найбільш розповсюдженим представником роду в Україні є Я. звичайний — Fraxinus excelsior L. Це листопадне дерево 35–50 м завв., з прямим стовбуром діаметром до 1,7 м. Кора у молодих дерев зеленкувата, попелясто-сіра, гладка, з віком — сіра або темно-сіра, з чітким рисунком частих тріщин. Крона широкоокругла, ажурна. Пагони сильні, круглі або овальні, гладкі, оливково-сірі із зеленкувато-сірими витягнутими вздовж сочевичками. Листя черешкове, без прилистків, супротивне, непарноперистоскладне, складається з 7–9 (рідше 5–15) листочків. Листочки майже сидячі, довгастоланцетні, загострені, у верхній частині зубчасті, голі. Цвіте до появи листя. Суцвіття — волоть. Плід — сухий однонасінний горіх із крилатим виростом (крилатка). Крилатка вузька, лінійна, довгастоеліптична, у верхній частині загострена або округла, іноді притуплена, іноді з виїмкою, 3,3–4,4 см завд., 0,7–1,0 см завш. Горіх дорівнює половині довжини всієї крилатки або трохи довший, плаский, борозенчастий. Листя Я. звичайного (Fraxinus excelsior) включене до Європейської Фармакопеї 4–5-го видання. В Україні рослина неофіцинальна. Запаси Я. в Україні значні, за даними Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання, станом на 01.01.2004 р. Я. звичайний в Україні займає площу 109 158,4 га. Основними районами заготівлі сировини є Вінницька, Черкаська, Кіровоградська та Сумська області. Найбільш повно вивчений хімічний склад листя, кори та плодів Я. Листя містить маніт, крохмаль; яблучну кислоту та яблучнокислий кальцій; аскорбінову кислоту; кумарини: фраксинол (0,21%), ескулін (1,08%), цихоріїн (0,13%), фраксин (1,23%); флавоноїди: 3-О-β-D-глюкопіранозил-5,7,3′-тетрагідроксифлавон, 3-O-α-L-рамнопіранозил (6–1)-O-β-D-глюкозил-5,7,3′-тетрагідроксифлавон, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин, дубильні речовини (4,11%). Кора містить сорбіт, крохмаль, аскорбінову кислоту, фенольні сполуки: елеутерозид В (4-О-β-D-глюкопіранозил-3,5-диметоксикоричний спирт); кумарини — ескулетин, ізофраксидин, фраксинол, ескулін, фраксинозид, 6,7-диметокси-8-О-β-D-глюкопіранозил кумарин, ізофраксетин; флавоноїд — кверцетин (0,7%); дубильні речовини (3,18%). Плоди містять до 12% жирної олії та 10–11% протеїну. Витяжки з листя та кори Я. звичайного входять до складу ДД Ревмавіт, Фітодолор, Ескувіт, які застосовують при ревматизмі та захворюваннях судин. У нар. медицині використовують майже всі частини Я. звичайного: корені, деревину, пагони, кору, листя, плоди. Але частіше застосовують листя та кору. Листя Я. звичайного проявляє протигарячкову, діуретичну та проносну дію, застосовується при ревматизмі, подагрі, остеоартриті, ревматоїдному поліартриті, радикуліті. Свіже розтерте листя має ранозагоювальну дію. Відвар з листя застосовують при діареї, асциті, гельмінтозах. Свіжий сік листя використовують як краплі при отитах. Водний екстракт листя в експерименті виявляє антибактеріальну активність відносно збудника туберкульозу, ефірний — фунгістатичну та протистоцидну активність. Кору Я. звичайного було включено до Фармакопеї Росії 1778 та 1798 рр. як в’яжучий та антисептичний препарат. Настій, відвар, порошок кори Я. має як в’яжучу, тонізуючу, ранозагоювальну, сечогінну, протинабрякову дію, а також при гарячці (як замінник хініну), метрорагіях, дизентерії, радикуліті, подагрі, ревматизмі. Порошок кори Я. звичайного використовується в гомеопатії. Медонос, декоративне дерево, застосовується як домінуюча рослина в захисних лісових смугах, у лісових культурах, цінна деревинна порода.
Виноградова Т.А., Гажев Б.Н., Виноградов В.М., Мартынов В.К. Практическая фитотерапия. — М.–СПб., 1998; Кохно М.А. Каталог дендрофлори Ураїни. — К.; 2001; Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейство Oleaceae. — Л., 1985; European Pharmacopoeia. — 4th ed. — Strasbourg, 2001.
