ЯЗИЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до язи́к 1, 2, 6.
[Євфросина:] Якби пак усі вчились в пансіоні та їли так, як наша мадам їла і як нас годувала – всього по кришечці, щоб тільки язичком лизнути, тоді було б усе дешево (І. Нечуй-Левицький);
Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Олесь Досвітній);
На купі качанів капусти .. сиділа руденька білка і, швидко цмокаючи язичком, вилузкувала сонях (П. Тичина);
Язички вогню обсотували березові полінця (Н. Рибак);
Вчора вона була .. в збитих черевиках з висолопленими язичками (Є. Гуцало);
В .. руці тьмяно блиснув язичок шевського ножа (В. Речмедін);
Ох, язичок У тих жінок, – Ні дать, ні взять – як у сорок! (Л. Боровиковський);
Він узяв у руки дзвоника. Залізний язичок ударився об глуху мідь, затиснуту в його пальцях (І. Микитенко);
* У порівн. Кущі верболозу горіли жовтими люстрами, вузенькі листочки хиталися язичками свічок (Григорій Тютюнник).
2. анат. Конусоподібний виступ м'якого піднебіння в ротовій порожнині.
3. бот. Невеликий відросток, виріст біля основи листка злакових та деяких інших рослин.
4. біол. У деяких комах – внутрішні жувальні лопаті, які зрослися між собою і випнулися вперед.
Для сприймання смакових відчуттів у бджоли пристосовані і язичок, і ніжки, і вусики (з наук.-попул. літ.).
5. Рухома, прикріплена одним кінцем пластинка в різних предметах або механізмах.
Прийде, поведе [Василь] по ній [гвинтівці] рукою, зведе бойок, а потім націлиться і натисне на язичок (Д. Бедзик);
Поштар рішуче підступив до дверей і звичним рухом крутонув чорний залізний язичок дзвоника (Я. Гримайло).
◇ Бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́, на язички́, рідко в язики́) див. бра́ти;
Ви́везти / виво́зити [язико́м (язичко́м)] як (мов, ні́би і т. ін.) на лопа́ті див. виво́зити;
(1) Ви́везти язичко́м як на лопа́ті (д) див. виво́зити;
Го́стрий язи́к (язичо́к) див. язи́к;
(2) Го́стрий язичо́к (д) див. язи́к;
Моло́ти язичко́м див. моло́ти;
(3) Остри́ти язички́ (д) див. гостри́ти;
(4) Прикуси́ти язички́ (д) див. прику́шувати;
(5) Прищикну́ти язичка́ (д) див. прищи́кувати;
(6) Розпусти́ти язички́ (д) див. розпуска́ти.
-чка, ч.
1) Зменш.-пестл. до язик 1), 2), 6). Гострий язичок.
2) анат. Конусоподібний виступ м'якого піднебіння в ротовій порожнині.
3) бот. Невеликий відросток, виріст біля основи листка злакових та деяких інших рослин.
4) біол. У деяких комах – внутрішні жувальні лопаті, які зрослися між собою і випнулися вперед.
5) Рухома, прикріплена одним кінцем пластинка в різних предметах або механізмах.
6) муз. Деталь язичкових музичних інструментів (баяна, гармоніки, акордеона та ін.): тонка пластинка з пластмаси, сталі, латуні.
7) муз. Деталь дерев'яних духових музичних інструментів (кларнета, гобоя, фагота та ін.); тростина.
1) small tongue
2) анат. uvula
3) (в музичних інструментах) reed
4) тех. small clapper; reel, bolt (of a lock), pellet
5) бот. (листка) ligula, ligule
язичо́к
[йазиечок]
-чка, м. (на) -чку, мн. -чки, -чк'іў
【阳】
1) 解 小舌, 悬雍垂
2) 舌状物, 簧
2) 植 叶舌
[jazyczok]
ч.
języczek анат.
див. язик
Язичо́к, -чка́; -чки́, -чкі́в
Gomsegel; tunga
Drøvel; tunge
Drøvel; tunge