Я́ГІДКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до я́года.
[Мавка:] Я шукала ягідок, грибків... (Леся Українка);
Фіолетовий паслін звісив над нею свої ягідки (М. Коцюбинський);
Він відривав від грона винограду ягідку за ягідкою і .. кидав собі їх одну за одною до рота (Ірина Вільде);
* Образно. – Се ви так говорите, наче вже маєте для мене яку пару на прикметі? – Чому ні? – одказує попадя. – Ось у нас ціла грядка ягідок, – вибирайте! (Марко Вовчок);
[Ярчук:] Ну, я ще нічого не встиг. Це тільки цвіточки. [Наталя:] А ягідки – попереду? (І. Микитенко);
Вернувся Гиря в хату, аж тут Лизька з чулана вийшла. Очі сяють, на щоках ягідки грають (М. Куліш);
* У порівн. Така Христя хороша, пишна та свіжа, наче червона ягідка серед білого квіту (Панас Мирний);
* Образно. * У порівн. В їхніх жалібно стулених дзьобах ягідками брусниці застигли краплини крові (М. Стельмах).
2. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки.
[Сотник:] Моя голубко сизокрила! Моя ти ягідко!.. (Т. Шевченко);
[С а в а:] Квіточка моя весняная! Ягідка моя червоная! Біля тебе й горе забудеш (М. Костомаров);
Тимко відсунув бляшаний кухоль із сметаною, дихнув на лампу. – Лукерко, ягідко моя!.. (Григорій Тютюнник).
◇ (1) На́шого (одного́ і т. ін.) по́ля ягі́дка (я́гідки) – те саме, що На́шого (ва́шого, ї́хнього і т. ін.) по́ля я́года (див. я́года).
– Облиш думати про цього Скрипника. Він не нашого поля ягідка (П. Автомонов);
Відчувши, що високоосвічений Гриньов – ягідка не його поля, уникав [Онопрій] навіть вступати з ним в розмову (А. Іщук);
– Може б, отцю Миколаю шепнути, щоб він або цим, або тим світом настрахав Терентія. – Той настрахає, – криво посміхнувся парубок. – Вони, здається, ягідки одного поля (М. Стельмах);
(2) Я́гідка його́ по́ля (д) див. я́года;
(3) Ягідки́ одного́ по́ля (д) див. я́года.
я́гідка
[йаг'ідка]
-дкие, д. і м. йаг'ідз'ц'і, мн. йаг'ідки, йаг'ідок
дв'і йаг'ідкие
-и, ж.
1) Зменш.-пестл. до ягода.
2) перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки.
[jahidka]
ж.
jagódka
див. ягода
Я́гідка, -дки, -дці; ягідки́, ягідо́к
Bär
Bær
Bær