ЮРИСПРУДЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. Сукупність наук з права; правознавство.
Боротьба матеріалізму і ідеалізму відбувається також в галузі історії, політичної економії, юриспруденції та інших суспільних наук (з публіц. літ.).
2. Практична діяльність юристів, судових органів.
Адвакатура намагалась дати відкритий бій на полі юриспруденції (Ю. Смолич).
ПРАВОЗНА́ВСТВО (сукупність наук, які вивчають закони, суд тощо), ЮРИСПРУДЕ́НЦІЯ, ПРА́ВО розм. Заявила (Варвара) твердо, що вчитиметься на прокурора. В крайньому випадку на суддю: заявивши про це, обклалася літературою з криміналістики і правознавства (І. Волошин); Адвокатура намагалась дати відкритий бій на полі юриспруденції (Ю. Смолич); Бачинський з Мартовичем студіювали право на університеті в Чернівцях (В. Стефаник).
юриспруде́нція
[йуриеспруден'ц'ійа]
-йі, ор. -йеійу
[jurysprudencja]
ж.
jurysprudencja
-ї, ж.
Сукупність наук з права; правознавство.
Сукупність правових наук, правознавство; визначення, присутнє у назвах напрямків теорії права, ск., ю. аналітична.
Jurisprudence, science of law, legal lore
【阴】 法学, 法律学
Юриспруде́нція, -ції, -цією
Правознавство
Jurisprudens
Jurisprudens
Retspraksis