ШОКУВАТИ

ШОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого.

Ставити когось у незручне становище, викликати почуття зніяковіння, збентеження недотриманням загальноприйнятих норм поведінки.

Іван говорив нерівно, .. висновки робив безапеляційні, шокуючи слухачів (П. Колесник);

Олену шокує самовпевнений, безапеляційний тон Оксани (Ірина Вільде);

– Кажуть, вам у нього не сподобалося? – Розкіш шокувала її, – поспішила відповісти за подругу Фанні (М. Олійник).

БЕНТЕ́ЖИТИ (викликати стан замішання, зніяковілості, ставити в незручне становище), ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, КОНФУ́ЗИТИ розм.; ШОКУВА́ТИ (викликати неприємне почуття недотриманням загальноприйнятих норм поведінки). — Док.: збенте́жити, сконфу́зити, шокува́ти. Жінка бачила його хвилювання і опускала очі, щоб не дивитися на нього і не бентежити його, але він все мовчав (Григорій Тютюнник); І збентежувало тільки Трохи прізвище його: Прозивався мій професор, Прозивавсь кумедно — Пшик (Б. Грінченко); Петро продовжує розповідь: — Щоб не конфузити хлопців перед медициною, мусив навіть на хитрість піти: до тридцяти дев'яти нагнав температуру (А. Головко); Олену шокує самовпевнений, безапеляційний тон Оксани (Ірина Вільде).

шокува́ти

[шокувати^е]

шо^укуйу, шо^укуйе^иш

[szokuwaty]

дієсл.

szokować

Шокува́ти, -ку́ю, -ку́єш кого

【未】 使感到受辱, 使难堪

Уражати, уразити, повражати

To shock, to scandalize

Chockera

Sjokkere