ШИНКА́Р, я́, ч., заст.
Власник шинку або продавець у ньому.
Мина крикнув на шинкаря. Шинкар виніс пляшку горілки (І. Нечуй-Левицький);
Що робити з шинкарями і мірошниками – на тому світі й досі не знають, бо шинкарі всього не доливають, а мірошники завжди беруть зайвину мірчука (М. Стельмах);
* Образно. Царям, всесвітнім шинкарям, І дукачі, і таляри, І пута кутії пошли (Т. Шевченко).
ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р (КОРШМА́Р), ОРАНДА́Р (ОРЕНДА́Р) заст., ЦІЛУВА́ЛЬНИК заст., МОНОПО́ЛЬНИК заст. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський); Коли корчмар, завозившися коло стола Срібнарчуків, не так борзо підбіг, Марусяк рвонув його за бороду (Г. Хоткевич); Наїхали пани Та ще орандарі Воли й вози забирать... (пісня); Місцевий орендар набив повну комору заставами (Н. Кобринська); Кине (дяк гроші) на стіл перед запливлим салом цілувальником (Н. Рибак); (Вареник:) Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! Піди до монопольщика — чи зарятує? (М. Кропивницький).
шинка́р
[шиенкар]
-ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам
-я, ч., заст.
Власник шинку або продавець у ньому.
[szynkar]
ч.
szynkarz
заст.
tavern keeper, pub keeper; брит. publican
Шинка́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -ка́рю! -карі́, -рі́в, -ря́м