ЧОЛОБИТТЯ

ЧОЛОБИТТЯ́, я́, с., іст.

Подання чолобитної.

Гетьман Однокрил і всі його поплічники вірнопідданим чолобиттям канючать собі в царя в довічну й повну власність міста і села України (О. Ільченко);

Пригорнули чужі утлого, піклуються, варянку всяку доносюють [підносять], ба це б, ба те б... Проте збанував за вами люто, чолобиття посилає, а через неділю й сам доскочить! (К. Гриневичева).

чолобиття́

[чолоби^ет':а]

-т':а