БОГОРІВНИЙ

БОГОРІ́ВНИЙ, а, е, книжн.

Рівний Богові або богам.

[Неофіт-раб:] Коли я .. хоч на час, на мить здолаю жити не рабом злиденним, а вільним, непідвладним, богорівним, то я щасливим і на смерть піду (Леся Українка);

Пишалася собою [людина малорозвинена] і за богорівну малася, а зійшовши високо, геть принизила себе до рівня органічного явища (В. Підмогильний);

Гнівом його [Посейдона] Одісей богорівний Гнаний весь час був, аж поки до рідного краю дістався (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).