БОГОРО́ДИЦЯ (у християнській релігії — назва матері Ісуса Христа), БОГОМА́ТІР, БО́ЖА МА́ТИ (ГОСПОДНЯ МА́ТИ), МА́ТИ БО́ЖА (МА́ТІР БО́ЖА), ПРЕЧИ́СТА ДІ́ВА (МА́ТИ), ДІ́ВА МАРІ́Я, ВЛАДИ́ЧИЦЯ церк., ЦАРИ́ЦЯ НЕБЕ́СНА церк., ПРЕСВЯТА́ ж. р., церк., ПРЕЧИ́СТА ж.р., церк.; МАДО́ННА (у католиків). Лукія щодня молиться Богородиці, знає молитви, житія святих читала (О. Донченко); З щедрівок, які взимку виспівувались під вікнами добрих людей, я знав, що за плугом навіть сам Бог ходив, а Богоматір носила їсти орачам (М. Стельмах); (Матушка гуменя:) Даруй, Боже, тілько нашим розум добрий... (Голоси:) Пошли, Боже, даруй, Владичице святая! (Панас Мирний); Вона благала Пресвятую, Щоб та її... щоб та спасла, Щоб одуріть їй не дала — Пренепорочная! (Т. Шевченко); І їхала (Катерина) селом серед святочно вбраних людей, їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби Мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Г. Хоткевич).
БОГОРО́ДИЦЯ, і, ж. (з великої літери).
У християнській релігії – мати Ісуса Христа.
В одному кутку висів під самою стелею здоровий образ Печерської Богородиці (І. Нечуй-Левицький);
Він перемолився всім святим, яких тільки знав, благав Богородицю, нарешті самого Христа допомогти йому (Б. Антоненко-Давидович);
– А що то – Богородиця? – втрутився Лучук. – Та, що народила Бога. Звалася Діва Марія (П. Загребельний);
Ясні очі Богородиці, яка тримає на руках Ісуса. Все так по-людськи просто (з газ.).
Найстаріша пол. релігійна пісня (автор невідомий), яка збереглася з мелодією; час (XIII-XIV ст.) та місце виникнення уточнюються; до кінця XV ст. — лицарський та релігійний гімн.
-і, ж.
У християнській релігії – узвичаєна назва матері Христа.
Богоро́диця
[Богородиец'а]
-ц'і, ор. -цеийу
див. Богомати; мати
Богоро́диця, -ці, -цею; -ро́диці, -ро́диць
The Virgin, Our Lady
Gudsmoder
Gudmoder