БИТЛИ́ВИЙ, а, е.
Який має звичку битися, накидатися на всіх.
Така корова маленька, а битлива (Сл. Гр.);
– Писар – чоловік лихий, лайливий, битливий (І. Нечуй-Левицький).
That butts, butting (про рогатих тварин)
див. задерикуватий
Битли́вий, -ва, -ве