ВИСНАЖЕНИЙ

ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн., ОБЕЗСИ́ЛЕНИЙ рідко, ЗМАРНІ́ЛИЙ, ПОМАРНІ́ЛИЙ, МІЗЕ́РНИЙ, ЗАМО́РЕНИЙ, ВИ́СУШЕНИЙ, ЗАСМО́КТАНИЙ, ЗАХЛЯ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗНО́ШЕНИЙ рідко, РОЗЛА́МАНИЙ розм. рідко, ЗБІДО́ВАНИЙ діал., ЗАБІДО́ВАНИЙ діал., ЗАМЛІ́ЛИЙ діал., ОБСМО́КТАНИЙ діал. (який схуд, змарнів від утоми, хвороби тощо). Виснажені двадцятикілометровим переходом, люди, обірвані, голодні і знесилені, ледве пересували ноги (Григорій Тютюнник); Визволені з концтаборів, змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо, наче не вірили ще в свій порятунок (О. Довженко); Арештант був, видимо, зморений і ослаблений (І. Франко); Враз погляд Тарасових уже трохи ослаблих очей напружився (О. Ільченко); Обличчя її стає блідим, на лобі дрібною росою виступає піт. Вона мляво вибирає його ослабілою рукою (А. Шиян); Вимучені й безпорадні, вони полягали спати (І. Микитенко); Чи се ж вона? Стоїть якась постара, замучена молодиця (Марко Вовчок); До решти обезсилений (Максим) приляг (приліг) до землі і лежав довго мовчки (В. Стефаник); Нарешті, змучений, змарнілий, без крейцара, опинився (Герман) на ріднім Лані (І. Франко); Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений (І. Нечуй-Левицький); Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Одна корівка, засмоктана й затягана, лежала просто на дорозі й ремиґала (Ю. Яновський); Тинялись по базару козаки в скривавлених завоях, стомлені, закурені, обшарпані, охлялі (О. Ільченко); Пан.. захопив пропасницю в дорозі, скупавшись десь у горах, приїхав розламаний і.. вклався спати в хаті (Леся Українка); Інші (робітники) йшли з бондарні, з магазину.., а всі обшарпані, збідовані, втомлені (І. Франко); Тяжко напакований віз був аж надто тяжкий на забідовані коні Мортка (Н. Кобринська); — Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні (І. Нечуй-Левицький); Довга обсмоктана людина ходила по широчезному кабінету і щось говорила (І. Ле). — Пор. 1. слабки́й, 1. худи́й.

СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ, ХИРЯ́ВИЙ, ЧА́ХЛИЙ, НАПІВЖИВИЙ підсил., НАПІВМЕ́РТВИЙ підсил., ПЛОХИ́Й розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., ХИСТКИ́Й розм., ХЛИПКИ́Й розм., У́ТЛИЙ (ВУ́ТЛИЙ) розм., ДО́ХЛИЙ підсил. фам., БЕЗДУ́ЖНИЙ діал., НЕЗДУ́ЖНИЙ діал.; ТЕНДІ́ТНИЙ, КРИХКОТІ́ЛИЙ, КРИХКИ́Й (який має неміцну будову тіла, погане здоров'я); ПІДУПА́ЛИЙ (який втратив минулу силу, міць); МИ́РШАВИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. (слабкий фізично і непоказний, непривабливий зовні); ОСЛА́БЛЕНИЙ, РОЗСЛА́БЛЕНИЙ (який ослаб на певний час). Син Єремії (Вишневецького) Михайло був вибраний за короля. Нездужний на розум, слабкий на здоров'я, він швидко й помер (І. Нечуй-Левицький); Говорилося,.. що, мовляв, постоялець чоловік слабий, миршавий (Григорій Тютюнник); — Слово правди.. — то грізна зброя. І байдуже, хто її вигострив — велетень чи хвора, слабосила дівчина (М. Олійник); Здавалося, що жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як цей слабосильний чоловік! (О. Кобилянська); Денис сіпнув двері, і малосила Настя випустила з рук клямку (І. Нечуй-Левицький); — Що ж це буде, Савко? — спитав він у розпачі. — Невже ми такі малосильні? Терпіти таку наругу... (Д. Бедзик); Ольга аж тепер збагнула: вона ще така маленька і безсила (Я. Качура); Він почуває себе дуже кволим, навіть листи писати важко (Ю. Мартич); Батько його був зовсім немічний від багатьох ран і контузій (І. Цюпа); — Думаю, що тільки люди слабовольні та фізично недолугі пасують перед труднощами (Ю. Збанацький); Жінка без мужа і пити недужа (прислів'я); Хтось тільки тепер уже так слухає лікарів, бо таки сам почуває, що неміцний дуже (Леся Українка); За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім (Григорій Тютюнник); (Кассандра:) Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався (Леся Українка); Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Б. Грінченко); Ще недавно він був таким жалюгідним, здавалось, страх навіть поселився в його плюгавому тілі (Ю. Збанацький); Ганна, розслаблена, в'яла, якась ніби побита, чистила на кухні картоплю (В. Козаченко). — Пор. ви́снажений.

I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.; СХУ́ДЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДІ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗМАРНІ́ЛИЙ (який схуд, став виснаженим); ДРАБИ́НЧА́СТИЙ (дуже худий, з випнутими ребрами — про коней). Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Щуплий чоловік; Під яблунею.. весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен (О. Довженко); Вказав (ключник) нам у тім світлі якусь скорчену, напівголу, марну фігуру (І. Франко); Мій татусь високий, широкоплечий, а дідусь тонісінький, худючий (Ю. Збанацький); З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар); Незабаром захуджені, миршаві коні притягли безщасну бричку в двір (І. Нечуй-Левицький); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами так одрізнялася від змарнілої Олени (Панас Мирний). — Пор. I. ви́снажений.

ВИ́СНАЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́снажити.

Нараз бідним жінкам, виснаженим боротьбою з злигоднями долі, усміхнулося щастя (І. Франко);

Пройшла до корівника зміна доярок, і через кілька хвилин вийшли ті, яких змінили, – втомлені, виснажені непосильною працею (В. Владко);

Кочубея та Іскру, схудлих і виснажених муками допитів, в кандалах [кайданах] вивезли до води... (Г. Колісник);

Жінки поспішали після дощу закрити вологу розпушенням. Для виснаженої і спраглої землі стала дорогою кожна краплина (І. Волошин).

2. у знач. прикм. Ослаблений, змучений утомою, працею, хворобою і т. ін.

Всередині за столом розсілись діти й вечеряють. Осторонь сидить худорлявий, виснажений чоловік, тримає на руках маленьке і щось говорить до його [нього] (В. Винниченко);

І людей сонце кримське не цурається .. Обгортає золотими своїми віями їхні білі, малокровні, виснажені тіла (Остап Вишня);

Визволені з концтаборів, змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо, наче не вірили ще в свій порятунок (О. Довженко);

Поруч нього стояла виснажена, змарніла Поля (А. Шиян);

Одужував Калинка довго і тяжко. Виснажений організм кволо боровся зі смертю (А. Дімаров).

(про худу, змучену людину) як (мов) з хреста знятий; від (од) вітру падає (валиться); тільки душа в тілі; одна [тільки] тінь лишилася (зосталася) від кого; тільки (лиш, сама) шкіра та кістки (кість); виходець з того світу.

Сама ледве на ногах ходе [ходить], як з хреста знята; а хвалитися своїм лихом не хвалиться (Панас Мирний, 4, 1970, с. 264); Стара Явдоха поралась коло слабої дочки, а сама ходила, мов з хреста знята (Коцюбинський, 1, 1961, с. 77); – Що ти батька рідного поховав, чи тобі коняка здохла, що мов неприкаяний тиняєшся, од вітру валишся? (Коцюбинський, 2, 1974, с. 53); – Отак увесь вік свій прожила, – думала далі баба Сикліта, – тільки душа в тілі… все дома сиділа, діло робила, а долі своєї не діждала (Григоренко, Вибране, 1959, с. 29); Антон ледве впізнав сина, від якого залишилася одна тінь (Чорнобривець, Визволена земля, 1959, с. 140); Були вони – сама шкіра та кості (Гончар, 2, 1959, с. 75); То не мати, то не жива людина, то – виходець з того світу (Панас Мирний, 3, 1969, с. 21). Пор: худий.

Exhausted, emaciated, weak, worn out, extenuated; (голодний) faint with hunger, starveling; jaded, wan, spent; (гарячкою) worn out (wasted) with fever; (роботою, стражданням) harassed, overworked, tired out, weary, worn out (with); (неродючий) effete

виснажений війною — war-worn

[wysnażenyj]

прикм.

1) wyczerpany

2) zmęczony

【形】 筋疲力尽的, 衰竭的; 耗尽的; 贫瘠的

див. слабий; худий

Ви́снажений, -на, -не