СЛО́НИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до слон 1;
// Маленька фігурка слона; іграшковий слон.
На буфеті, тумбочці, етажерці і вікні – всюди стояли фігурки маленьких слоників, білих лебедиків, сірих гусят й жовтих каченят (С. Чорнобривець);
Мама слоника Купила Заводного (Г. Бойко).
2. Жучок з довгим хоботком, який є шкідником рослин; довгоносик.
П'ятикрапчатий слоник .. розповсюджений по всій степовій і лісостеповій зонах України (з наук. літ.);
Дівчинка стукала обережно по стовбурах дерев, і падали на розстелене рядно, удаючи мертвих, казарки і слоники (О. Донченко).
ДОВГОНО́СИК (комаха — шкідник рослин), СЛО́НИК, СВИ́НКА розм. Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (К. Гордієнко); Дівчинка стукала обережно по стовбурах дерев, і падали на розстелене рядно, удаючи мертвих, казарки і слоники (О. Донченко); Налітає пілот обпилювати наші плантації.. Най замре зажерлива свинка до'дної! (О. Гончар).
-а, ч.
1) Зменш.-пестл. до слон 1). || Маленька фігурка слона; іграшковий слон.
2) ент. Жучок з довгим хоботком, який є шкідником рослин; довгоносик.
1) (игрушка) elefantito m (juguete)
2) (долгоносик) gorgojo m
Rzeczownik
слоник m
słoniątko
[słonyk]
ч.
słonik
2. tutkarz;