ІЗОГРАФ

ІЗО́ГРАФ¹, а, ч., заст.

Іконописець, живописець.

У постанові Стоглавого собору (1551 р.) щодо особистих якостей і способу життя ізографів нічого не говорилося про заборону жінкам займатися іконописом (з наук. літ.);

Не було серед запорізьких майстрів жалуваних царських ізографів (з наук.-попул. літ.).

ІЗО́ГРАФ², а, ч.

Вид рапідографа, який може писати під різними нахилами.

Ізографи використовують для роботи на кальці, щільному папері та з лекалом (з наук.-попул. літ.);

Ізограф призначений для креслення та забезпечує виняткову якість лінії (із журн.).

ІКОНОПИ́СЕЦЬ (той, хто малює ікони), БОГОМА́З, ІКО́ННИК, ІЗОГРА́Ф заст. Коли іконописець завершував свій твір, він не знав його дальшої долі (з журналу); А, може, того Миколая малювали богомази з такого діда, як Сахрон (І. Цюпа); В Наталівці мені довелося побачити багато старовинних чудових ікон.. Чи тут приклали руку володимирські богомази, чи потрудився майстер з Чернігова, працював над дошкою московський ізограф, чи вклав усе своє уміння новгородський іконник (з журналу)

[izohraf]

ч.

izograf