ГАДИНА

НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм., ПА́КОСНИК (ПА́КІСНИК) розм. (той, хто робить негідні, безчесні вчинки); ПА́ДЛО, ПАДЛЮ́КА, ПАРШИ́ВЕЦЬ, ПАСКУ́ДА, ПАСКУ́ДНИК, ПЛЮГА́ВЕЦЬ, СОБА́КА, ПЕС, СТЕ́РВО, СУПОСТА́Т заст., ШИ́БЕНИК заст. (ужив. як лайливе слово); СВИНЯ́ лайл., СВИНЮ́КА (СВИНЯ́КА) підсил. лайл. (про непорядну, нечемну, невдячну людину); ЛЕДА́ЩО, БЕЗБО́ЖНИК, НЕ́ХРИСТ, БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н), НЕВІ́РА, НЕДО́ВІРОК, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ, БАЙСТРЮ́К, БАЙСТРЯ́, БАРБО́С, БОСЯ́К (ужив. лайливо щодо людини, поведінка, вчинки якої сприймаються негативно, несхвально, — з метою образити її, показати свою зневагу до неї). На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник — і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С. Журахович); — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син — поганець? (Григорій Тютюнник); — Чого ж ви, кажу, одразу його не поклали? "Ліжок не вистачає..." Серця в тебе не вистачає, а не ліжок! ..Нема нікому й поскаржитись на них, паразитів... (О. Гончар); Якась-таки личина донесла комендантові (Ю. Збанацький); (Олекса:) Не козак ти, не лицар! Ти гадюка, злодій ти!! (С. Васильченко); — То ти знущаєшся з мене, гад?! — прошепотів Іван Ілліч (Є. Гуцало); — Топись, топись, одною гадиною менше буде, — припрошувала її з берега Орися (Григорій Тютюнник); (Лукерія Степанівна:) Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (М. Кропивницький); — Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в нас сьогодні увесь сором, що наробив товариству (П. Куліш); — Ах ти ж падло заморське! Ах ти ж... — і жінка сказала все, що думала про цього німця (О. Ільченко); — Аж дивно, як це я раніше не зрозуміла, що ви падлюка (В. Собко); — Ти тямиш, паршивцю, що говориш?! — одним краєм прикусив зуби Созоненко (М. Стельмах); Кругом паскуда! Чому ж його не так зовуть! Чому на його не плюють? Чому не топчуть!! (Т. Шевченко); — Що ж сей паскудник учинив? — став ізнов глаголати батько Пугач до громади (П. Куліш); — Собака, — вилаявся дід і блиснув своїми.. очима у бік уланів (Д. Бедзик); По наших землях не блукати псам, Хижацькому поріддю вбивства й зради (М. Бажан); — Краще вмерти героєм, аніж стервом жити, зрадивши вітчизну (І. Ле); — І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко); Як зобачила (молодиця) дядька Володька, зірвалась з місця, наче її полум'я обхопило: — ..Шибеник! Злодюга! (Марко Вовчок); — Свиня, — кинув він Гнатові, коли вони від'їхали на бокову стежку. — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів (Григорій Тютюнник); Сказали б раніше, нізащо Ніхто б не повірив, що ти, Онищенко Климе, ледащо, У зрадники можеш піти! (Л. Первомайський); — Хай знають, нехристи, де правда! Коли вона є, то для всіх хай буде рівна (Панас Мирний); — Ванюшко, що ж це ти, бусурмане, цураєшся дядька Ларивона?.. (В. Логвиненко); Назустріч дідусь іде сумний-сумний, пішки повертається до себе..: "Якийсь недовірок велосипед украв.." (О. Гончар); На тій Україні.. Байстрюки Єкатерини Сараною сіли (Т. Шевченко); (Дуга (виймає складену вчетверо листівку):) Ось... Якийсь барбос на тинах порозклеював (Ю. Мокрієв); За хвилю виносить (Прокіп).. сідло і.. мчить у Троянівку, щоб не спати в одній хаті з таким босяком, як Тимко (Григорій Тютюнник). — Пор. безсоро́мник, на́волоч, недо́людок.

ПЛАЗУ́Н (тварина), ПЛАЗ рідше, РЕПТИ́ЛІЯ зоол.; ГАД розм., ГА́ДИНА розм., ГИДЬ розм. (перев. про змій). Плазуни, в тому числі гекони, не мають постійної температури тіла (з журналу); Розвіявся димок, і перед нами Якогось плаза тіло клубочилось В агонії (М. Рильський); Динозаврів завжди відносили до рептилій, тож учені й вважали їх холоднокровними — як сучасних змій і ящірок (з журналу); Сичання гадів не страшне орлам! (В. Сосюра); — Виходь із сієї пакосної ямки. Тут тілько б гадині жити, а не чоловікові (П. Куліш); — Спросоння пащеку розкрила (гадюка), — і отець Миколай, стараючись, показав губами і обличчям, як ота гидь, що так налякала його, перехнябила у сні пащеку (М. Стельмах).

ГА́ДИНА, и, ж.

1. розм. Те саме, що гад 1.

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– А от що я тобі скажу. Давай лишень мінька [обмін] на одежу та виходь із сієї пакосної ямки. Тут тілько б гадині жити, а не чоловікові (П. Куліш);

З яйця вилуплюється птиця, ну й гадюка – вона теж кладе яйця. Птиця літає, а гадина плазує (Б. Антоненко-Давидович);

Коли гадина кусається – її вбивають! (Я. Качура);

* Образно. Ми підемо пісками навмання, Приспавши в серці гадину зневір'я (Леся Українка);

* У порівн. І пальцями старий сотник Настусині коси, Мов дві гадини великі, Докупи сплітав (Т. Шевченко);

Туга коло серця, як гадина, в'ється (П. Чубинський).

2. перен., зневажл. Те саме, що гад 2.

– Тяжко, брате, Людей на старість розпізнати. А ще гірше ззамолоду Гадину кохати (Т. Шевченко);

Я в двері, а вона [панночка] за мною в сад: “Я тебе на шматки розірву! Задушу тебе, гадино!” (Марко Вовчок);

– Гляди, гадино! – зціпив зуби Андрій. – Обманула, обіцялась сказать правду, тягнеш і досі... гляди, тільки подумаєш вийти за Ілька, уб'ю (В. Винниченко);

– От гадина! – вимовив Третяк. – А я йому так довіряв. Хто ж його взнає – людина як людина! (О. Донченко);

– Гадина, кобра, – каже Татарин, замахуючись прикладом за спиною полоненого, але я спиняю (О. Гончар).