ВНИЗ (УНИ́З) (у напрямі до низу, до землі), ДОНИ́ЗУ, ДОДО́ЛУ, ДО́ЛУ, ДО́ЛІ, НАНИ́З, ВДОЛИ́НУ (УДОЛИ́НУ) діал., НАДОЛИ́НУ діал. Вона полізла по драбинці вниз (Ю. Яновський); Униз грізно падали водоспади (Я. Баш); Пілоти дивились донизу, туди, Де димом курилась дорога (М. Бажан); Домінік скочив миттю з коня додолу (І. Нечуй-Левицький); Благодатне літо гнуло долу обважніле плодами гілля яблунь і груш (О. Довженко); Маруся спустила очі долі (Грицько Григоренко); Олянка на яблуні була в цей час.. На Серьожчин крик.. стала похапливо злазити наниз (А. Головко); Хома дивиться мовчки, потому цідить до нього (Андрія) згори вдолину (М. Коцюбинський).
НАДОЛИ́НУ, присл., діал.
Вниз.
Стрімка обривиста скала, по котрій він з великим трудом виліз вгору, не оставляла [лишала] можності злізти надолину (І. Франко);
Дід заводив такої жалібної, що всі гості надолину голову спускали (Марко Черемшина).
присл., діал.
Вниз.