ГОРБУВАТИЙ

ГОРБКУВА́ТИЙ (вкритий горбами, горбками), ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБУВА́ТИЙ, ГОРБА́ТИЙ, ПА́ГОРИСТИЙ, ПАГОРБКУВА́ТИЙ, ШПИЛЯ́СТИЙ, КУЧУГУ́РИСТИЙ розм., БУГРУВА́ТИЙ розм. рідше, БУГРИ́СТИЙ розм. рідше; КУПИНЯ́СТИЙ, КУП'ЯНИ́СТИЙ, КУПИНИ́СТИЙ рідше (про луку, болото). Обабіч дороги розкішно лежать горбкуваті, різнокольорові, вже прибрані поля (В. Бабляк); Дорога спочатку кривуляла горбастою долиною, потім почала заглиблюватися в гори (З. Тулуб); Вісім яранг — невеликих землянок, укритих звірячими шкурами, — стояли на горбистому березі (М. Трублаїні); Збоку з'являється горбувата поляна (Ю. Збанацький); Лани горбаті марили весною, Сховавши в ґрунт осоти межові (П. Воронько); Це був сухий, пагористий острів (З. Тулуб); Вийшовши з балки на пагорбкуваті простори, почув (Захар), як десь позаду заторохтіли вози (І. Ле); Є на Дніпрі крутий і шпилястий берег (Я. Баш); — Звідки оці кучугуристі пустирі перед нами..? (О. Гончар); Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (І. Ле); Фрегати хмар біліють по обріях, тут, серед пустельного бугристого ландшафту (О. Гончар); Ми йшли очеретами, чагарниками, через заболочені, купинясті вибалки (Ю. Збанацький); Утикана пеньками, порослими зеленкуватим мохом, ця долина здавалася куп'янистим дном висхлого озера (І. Муратов); Машина.. покотилась по купинистих луках (Ю. Бедзик).

ГОРБУВА́ТИЙ, а, е.

Вкритий горбами, з горбами.

Приїхавши до станції при горбуватому надрічному місті, знов похилив [Катранник], за звичкою, на роздобуток (В. Барка);

Збоку з'являється горбувата поляна. Аж ген там, в кінці її, широкою стіною стоїть могутній ліс (Ю. Збанацький);

// З горбинкою.

У нього був ясний костюм, ясне волосся, ясно-синi очi й красивий горбуватий трохи нiс (Ю. Яновський);

Обличчя в нього було довгасте з трохи горбуватим носом і тонкими вигнутими бровами (Ю. Смолич).