КА́БАТ

КА́БАТ, а, ч., діал. 1. Солдатська куртка. Відси летіли на бабу їздці. В зелених кабатах із люльками в зубах, на червоних конях (Стеф., Вибр., 1945, 48). 2. Пальто. Нотар був одягнений у чорне з добротного сукна пальто, яке у них називали кабат (Турч., Зорі.., 1950, 73). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 64.