СТУМА́НЮВАТИ, ює, недок., СТУМА́НИТИ, нить, док., кого, що, рідко.
1. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом і т. ін.
2. перев. зі сл. голова, розум, перен. Позбавляти кого-небудь здатності розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє.
Світлички були тісні, та наші молоді не дуже тим журилися .. А щастя, справді, було багато в цих маленьких світличках, молодого палкого щастя, що стуманює голову і примушує забувати про все навкруги (Б. Грінченко);
– Щось страшне стуманило мій розум, навело полуду на очі (І. Нечуй-Левицький).
-ює, недок., стуманити, -нить, док., перех., рідко.
1) Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом і т. ін.
2) перев. зі сл. голова, розум, перен. Позбавляти кого-небудь здатності розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє.