НАЧИ́НЕНИЙ

НАЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин, ч. до начини́ти1. Страва була чудово приготована: котлети вийшли пухкі, курчата, начинені й засмажені на свіжому маслі, були м’які й не засушені (Н.-Лев., IV, 1956, 123); Господар [корчми] запобігливо пригощав запорожців смаженими чабаками та свіжим кендюхом, начиненим салом (Добр., Очак. розмир, 1965, 48); // у знач. прикм. Христя запросила гостей до столу. На ньому.. парувала гречана каша з вишкварками, ковбаса з часником, начинений кендюх і коржі з маком (Панч, Гомон. Україна, 1954, 22). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 235.