ПРУ́ТИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до прут.
Той, що потопає, хапається за прутик, за стеблину (І. Франко);
Сівши до вогню і піднявши соломину, він прутиком знайшов велику жарину і підкотив її до самого краю грубки (В. Винниченко);
Вони [коня] стюбають прутиком. Та кінь не реагує на стьобання, він тільки приплющує очі (І. Багряний);
Посередині росте біла лелія. Видко, що господиня за лелію дбає, – обполола чистенько, ще й прутиками обтикала для захисту (Леся Українка);
Гнат, насвистуючи, настьобуючи себе прутиком по халявах, пішов до корівника (Григорій Тютюнник);
Завтра квітна неділя. Жменячиха послала Юрка в ліс нарізати прутиків розквітлої верби (М. Томчаній);
Стукали під її довгими пальцями, метаючись по сталевих прутиках, блискучі кісточки рахівниці (А. Шиян);
Кожну деталь виготовляють із заготовок того чи іншого виду: прутика, виливка, поковки (з навч. літ.);
Прут, прутик поля – вузька нивка (І. Франко).
2. Вид мережки, що застосовується при підрублюванні рушників, скатертей і т. ін.
Роздільним прутиком прикрашають рубці в жіночих сорочках, серветках, рушниках, скатертях тощо (з наук. літ.);
Ніхто краще за неї не гаптував у п'яльцях, ніхто рівніше не виводив прутика (Панас Мирний).
3. розм. Спиця для в'язання; дротик.
У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в'язала петелечку (Панас Мирний).
△ (1) Роздільни́й пру́тик – у художньому вишиванні – пружок, яким прикрашають рубці в жіночих сорочках, серветках, скатерках і т. ін.
Rzeczownik
прутик m
pręcik m
witka f
laseczka f
patyczek f
gałązka f
-а, ч.
1) Зменш.-пестл. до прут.
2) Вид мережки, що застосовується при підрублюванні рушників, скатертин і т. ін.
3) розм. Спиця для в'язання; дротик.
СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм.
1. spröt
див. палиця
Пру́тик, -ка; -тики, -ків
(поля): вузька нивка [I]
Thin (short) switch