Значение слова "САМОГУБЕЦЬ" найдено в 21 источнике

САМОГУБЕЦЬ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

САМОГУ́БЕЦЬ, бця, ч.

1. Той, хто сам себе позбавив життя.

Безталанного Семена поховали. Без попа, бо піп відмовився ховати самогубця (Мирослав Ірчан).

2. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю.

Особливо накинувся він на переселенців .. – Хіба можна в таку далеч їхати з їхніми лахами і нещасними копійками? Це вже не люди, а купа самогубців! (М. Стельмах).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-бця, ч.

Той, хто сам себе позбавив життя. || перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-бця, ч. Той, хто сам себе позбавив життя.
|| перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю.

найдено в "Словнику синонімів української мови"

САМОГУ́БЕЦЬ (той, хто сам позбавив себе життя), САМОГУ́БЦЯ, САМОВБИ́ВЕЦЬ, САМОВБИ́ВЦЯ.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. чол. роду, жив.самоубийца

найдено в "Українсько-польському словнику"

[samohubec']

ч.

samobyjca

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【阳】 自杀者

найдено в "Словнику синонімів Караванського"

самовбивець, самовбивця, самогубця; П. відчайдух.