ЇЖАТЕ́ЦЬ, тця́, ч.
Гризун родини їжатцевих з коренастим тілом і короткими кінцівками, спину, боки, частину хвоста якого покривають голки або шипи.
Їжатці відомі своїми найдовшими голками серед ссавців (з наук. літ.);
Їжатці живуть переважно в лісових та лісостепових районах субтропіків і тропіків (з навч. літ.);
* Образно. Ні звуку – лиш світанку їжатець (Е. Андієвська).
Їжате́ць, -тця́, -тце́ві; -тці́, -тці́в