ОТВЕРЗА́ТИ

ОТВЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТВЕРЗТИ́, зу́, зе́ш, док., перех., ритор., ц.-с. Те саме, що відкрива́ти. Товариство, яке мені діло, чи я пізній предтеча, чи ранній? Удавайте пророків і йдіть, отверзайте уста… (Тич., І, 1957, 93); — Во ім’я отця і сина, хто там? —Амінь, — глаголю я, — Отверзи двері, матушка (Баш, На землі.., 1957, 61). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 802.