СТУЖАВІТИ

СТУЖА́ВІТИ, іє, док.

1. Стати твердим або твердішим (про розмоклу землю, глину і т. ін.); затвердіти.

За ніч земля трохи стужавіла, і крокувалося по безмежному нічному полю легко і бадьоро (Ю. Збанацький);

Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях. Але болото стужавіло, мовби поприкипало до них (Ю. Мушкетик).

2. перен. Стати серйозним, рішучим, непохитним.

Уляна підвелася різко, лице стужавіло: – Не буде тобі мого прощення .. Геть з мого двору..! (Григорій Тютюнник).

ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм. (покриватися корою зверху); КАМ'ЯНІ́ТИ, КАМЕНІТИ (ставати твердим, як камінь). — Док.: затверді́ти, стверді́ти, потверді́ти, затве́рднути, стве́рднути, потверді́шати, затужа́віти, стужа́віти, притужа́віти. Відварюючи рис, не можна одразу додавати цукор, бо від нього рис твердіє (з журналу); Ангідридний цемент і гідравлічний гіпс твердішають протягом тижнів і навіть місяців (з журналу); Земля почала тужавіти (Григорій Тютюнник). — Пор. гу́снути.