ПОГРУБІ́ТИ

ПОГРУБІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до грубі́ти. Не та вже, серденько, і ти: за роки суму і розлуки обличчя встигло одцвісти і погрубіли ніжні руки (Уп., Вірші.., 1957, 42). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 725.