СТЛУ́МЛЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до стлу́мити;
// у знач. прикм.
Глухий, стлумлений, готовий, здавалось, ось-ось вибухнути гул стояв над берегами (Г. Коцюба).
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до стлумити. || у знач. прикм.
[stłumłenyj]
прикм.
stłumiony (np. dźwięk) (напр. звук)