ЛИША́ЙНИК, а, ч.
Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі.
Прозелень в очах Стадницького схожа на потріскані в час дозрівання цятки лишайників, що виростають на старих воротях чи хвіртках (М. Стельмах);
Шукачі рушили вниз. Минали сині плодові дерева, чорно-зелені чагарі, блискучі тремтливі лишайники, що покривали верхів'я горбів (О. Бердник);
Закарпаття, гори ставали могутніші, а разом і більш голі. Їхні хребти вкриті чорницею та каменем, поцяткованим психоделічним лишайником: салатовим, оранжевим, фіолетовим (Любко Дереш);
З деяких видів лишайників виробляють фарбу й особливу речовину – для хімічної промисловості (з навч. літ.).
ЛИША́ЙНИК (нижча рослина, що складається з гриба та водорості й росте на камінні, корі дерев, на землі), ЛИША́Й. Лишайники є своєрідною групою рослин, бо вони складаються з двох різних організмів — гриба (здебільшого з сумчастих) та водорості (з зелених або синьо-зелених) (з посібника); Все частіше попадалось велике каміння, що далі.. творило хаос поламаних скель, списаних лишаями (М. Коцюбинський).
Rzeczownik
лишайник m
porost m
Лиша́йник. Искон. Суф. производное от лишай — тж. < лишай «кожная болезнь» (см.). Растение названо по своему лекарственному применению для лечения соответствующей болезни.
-а, ч.
Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі.
1. lav
mossor och lavar--мхи и лишайники
2. lav -en -ar
[łyszajnyk]
ч.
porost бот.
м.
см. лишай 1)
liquen m
бот.
lichen
jäkälä
Lav
Lav
Lav