ПОНАПИСУВАТИ

ПОНАПИ́СУВАТИ, ую, уєш, док., що.

1. Написати що-небудь у багатьох місцях.

Вона взяла й понаписувала на усіх воротях (Сл. Б. Грінченка);

Що б сказали усі, якби маляр-художник узяв та над кожним своїм вирисом [малюнком] понаписував: “ну тай хороше яке оце дерево!”? (Панас Мирний);

// Викласти в письмовій формі багато думок, фактів і т. ін. (несхвально).

[Хоменко:] І що ж він понаписував у тому акті? (З. Мороз);

Він наперед знав: більшість учнів понаписує такого, що не втиснеш ні в тин, ні в ворота (П. Колесник);

// Створити у письмовій формі багато чого-небудь.

Інший каже: “Давайте попереду грошики, я вам мудрих книжок понаписую” (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Які він чудові вірші понаписував! – радісно додав папа (Панас Мирний);

Вставши о восьмій, він поснідав дома, потім понаписував деякі листи до знайомих (І. Франко);

– Списки понаписували, а печатку прибити забули? (О. Гончар).

2. Намалювати багато чого-небудь.