ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. То ще ж такий батько: архітектор, міста будує, власною "Волгою" привозив сюди Гену (О. Гончар); Власний підпис; Власна рука; — Пане Марфін, ви звільнені з посади інспектора. — "За що?" — За втручання не в свої справи (О. Довженко); Всяка птиця своїм носом сита (П. Загребельний); Всюди ту осібну землю видно — смуги, межі.. Як батрацька свита (І. Нехода); Приватний будинок. — Пор. 1. особи́стий.
ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ'Я́ЗАНИЙ, РОЗ'Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідко, ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан); Був Галайда, як і завжди, за самостійну Україну (В. Сосюра); Поодинокі виступи (селян) були легко придушені місцевою поліцією (М. Стельмах); Каносса (замок).. становила собою мовби окремішній самодостатній світ (П. Загребельний); Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Леся Українка); В якійсь чудній мішанині неслись перед ним обривки гадок, незв'язані, роз'єднані (Г. Хоткевич); Староста черкаський і канівський Дашкевич просив у великого князя литовського осібної організації для козаків, але не дано (Леся Українка); У національних, у політичних, соціальних, літературних інтересах галичани розійшлися з поляками.. На всі ці інтереси вони мають свої окрімні права й інституції (М. Драгоманов).
ОКРЕ́МИЙ (який міститься окремо від інших; відділений чим-небудь від інших), ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідше, ОПРІ́ЧНИЙ заст., ОКРІ́МНИЙ (ОКРО́МНИЙ) діал. Кожній отарі відвели окремий випас, окремих чабанів і доярок (З. Тулуб); Забезпечити кожну сім'ю ізольованою квартирою (з газети); Він не має осібного робочого кабінету (Олена Пчілка); Мені чогось здавалось, що з опрічної кімнати от-от незабаром одчиняться двері (І. Нечуй-Левицький); Сиділа сім'я в одній окромній світлиці (І. Нечуй-Левицький).
ОСОБИ́СТИЙ (властивий тільки даній особі, який виражає думки, переживання і т. ін. тільки окремої особи), ІНДИВІДУА́ЛЬНИЙ, СУБ'ЄКТИ́ВНИЙ, ОСІ́БНИ́Й рідше. Мати особисту думку; Листування Стефаника — це ключ до розуміння світогляду письменника та індивідуальних рис його творчої майстерності (з журналу); Ми звикли вважати радість лише суб'єктивним станом чуттєвої істоти, яка осмислює свій стан вдоволення, гармонії (О. Бердник); Правдиві великі поети ніхто не подібний один до другого — кожний має щось свого, осібного, чого ніхто інший не має (І. Франко).
ОСОБИ́СТИЙ (стосовний життя окремої особи, її нахилів, родинних відносин і т. ін.), ІНТИ́МНИЙ, ПРИВА́ТНИЙ, ОСІ́БНИЙ рідше. З кожною годиною, як це буває в молодості, він все більше переконувався, що вже не матиме свого особистого щастя (М. Стельмах); Бідний, хороший Михайло!.. Іноді грубуватий в розмовах і в поведінці з товаришами, — сердечний і тактовний в інтимних справах (П. Колесник); Приватні стосунки; (Кай Летіцій:) І хоч який він (Крістін) є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Леся Українка).
ПООДИНО́КІ (не всі з-поміж інших, узяті вибірково), ПООДИ́НЧІ, ОКРЕ́МІ, ДЕ́ЯКІ, ОДИНИ́ЦІ, ОСІБНІ. На всіх великих і малих станціях поїзд наш "розгублює" поодиноких своїх мешканців, набирає нових (Т. Масенко); Поодинчі долі, хоч які бувають промовисті, звичайно ніколи нічого не навчають (О. Забужко); В голові (Параскіци) блискавкою промайнув цілий ряд згадок, окремих фактів з останнього часу, незрозумілих досі (М. Коцюбинський); Деякі дисципліни я зовсім не вчив; навпаки, інші, що подобались мені, наприклад, фізика, викладались на іншому факультеті (О. Довженко); Єдиний, по суті, вияв народного світогляду — художня, поетична народна творчість. Практичне використання її творцями-одиницями сягає в глибочінь віків (М. Рильський); Перебираємо в пам'яті фільми останніх років, і лише деякі можуть прислужитися нашим внукам, та й то показом якихось окремих, часом навіть осібних рис нашого життя (з газети).
ОСІ́БНИЙ, а, е.
1. Те саме, що окре́мий 1, 2, 5.
В обидва поверхи галереї ведуть з дворика осібні сходи; .. високі і вузенькі нагору (Леся Українка);
Перебираємо в пам'яті фільми останніх років, і лише деякі можуть прислужитися нашим внукам, та й то показом якихось .. осібних рис нашого життя (з газ.);
– Осібних привілегій [привілеїв] для себе я ніякісіньких не маю, живу в тих самих умовах, що й ти (А. Кримський).
2. Належний окремій особі; власний, приватний.
Всюди ту осібну землю видко – Смуги, межі... Як батрацька свитка! Мов та свитка, що на латці латка... (І. Нехода);
Уявіть собі місто, огороджене високим муром. Усередині його чимало осібних господарств, оточених парканом (із журн.);
// Власт. окремій особі; особистий.
[Кай Летіцій:] І хоч який він є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Леся Українка).
-а, -е.
1) Те саме, що окремий 1), 2), 5).
2) Належний окремій особі; власний, власницький. || Власт. окремій особі.
3) Особливий, своєрідний.
[osjbnyj]
прикм.
osobny
Осі́бний, -на, -не
Асобны