ПОНАСМІ́ЧУВАТИ

ПОНАСМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док. Насмітити в багатьох місцях. Бач, як дітвора понасмічувала (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 153.