ВСЕО́БУЧ, у, ч.
1. іст. Загальне обов'язкове початкове навчання.
Уперше закони про загальний всеобуч були прийняті в окремих державах Німеччини (наприклад, у Веймарі, Гессені) ще в XVII столітті (з наук. літ.).
2. Широка пропаганда основ якихось знань.
Правовий всеобуч – це єдина загальнодержавна система вивчення законодавства, яка охоплює усі верстви населення, усіх державних службовців (із журн.);
Вважається за доцільне організувати своєрідний всеобуч для широких верств населення щодо захисту прав споживачів (з газ.).
(всеобщее обучение) enseñanza (instrucción) general (obligatoria)