РОГОЖА

РОГО́ЖА, і, ж.

1. Цупка плетена з личаних стрічок тканина для упаковування або накривання чого-небудь.

З луб'яних волокон льону виготовляють лляне полотно, а з луб'яних волокон .. – лико й рогожу (з навч. літ.);

// Шмат такої тканини.

Проїхали сани, накриті рогожею, з-під котрої червоніли коров'ячі туші. То везли до яток м'ясо на продаж (Н. Рибак);

Тиждень промайнув як один день. З ранку до ночі Шевченко пиляв і стругав, збивав ящики, щось пакував або зашивав у рогожу (З. Тулуб);

З кори лип виготовляють рогожі, мотузки та малярні щітки (з навч. літ.).

2. Груба, перев. полотняна матерія з шашковим переплетенням ниток.

На козаку і рогожа пригожа (прислів'я);

А Юріштанові то любо; якесь щемливе задоволенє [задоволення] в тім знаходив. Знають, мовляв, попа і в рогожі. Не дивися, як я вбраний, а дивися, хто я такий є (Г. Хоткевич).

Рогожа

р.; Рогожи, Рогожь см. Ногинск

Географические названия мира: Топонимический словарь. — М: АСТ.Поспелов Е.М.2001.

estera f, esterón m

••

из кулька в рогожку попасть разг. — salir de Guatemala y caer en Guatepeor, andar de zocos en colodros

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): РОГОЖ;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (1): А;

РОГО́ЖА (цупка тканина з лика), МАЧУ́ЛА. Проїхали сани, накриті рогожею (Н. Рибак); Не бачили, не чули — бо плели мачули (М. Номис).

Рого́жа. Общеслав. Суф. производное (суф. -j-) от рогозъ «тростник, камыш». Исходное *rogozja; zj > ж, ср. лужа.

[rohoża]

ж.

rogoża (тканина)

моск. мачула

личанка, мачула, маштула

Рого́жа, -жі, -жі, -жею; рого́жі, рого́ж

Bast mat (matting)