ПРИНЕСТИ́ (несучи когось, щось, доставити куди-небудь), ЗАНЕСТИ́, НАДНЕСТИ́ розм.; ПРИТЯГТИ́ (ПРИТЯГНУ́ТИ), ПРИПЕ́РТИ розм., ПРИТИ́РИТИ розм., ПРИТАРАБА́НИТИ розм., ПРИТАСКА́ТИ розм., ПРИПУ́ДИТИ (важке, з трудом) діал. — Недок.: прино́сити, приноша́ти заст. зано́сити, надно́сити, притяга́ти (притя́гувати), прита́скувати. Принесли якийсь пакет, запечатаний сургучем (І. Багряний); (Перелесник:) Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Леся Українка); — Дам вам тепер муки, візьміть із собою, а все, що злагоджу, наднесу завтра до вас сама! (О. Кобилянська); Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб); В їхніх торбах знайшлося навіть кілька цукрових буряків, які вони, приперши із самих Криничок, збиралися тепер пекти собі на вечерю (О. Гончар); За тиждень рейдування по окрузі Кирило встиг звершити чимало славних справ — щонайперше притарабанив хуру продуктів для словаків (І. Головченко і О. Мусієнко); Мій лицар метнувся скоро, Притаскав оті якорі Чи страшеннії гаки (І. Манжура); Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Словник Б. Грінченка).
ПРИНЕСТИ́ (про вітер, течію), ПРИВІЯТИ, ПРИГНА́ТИ, НАДНЕСТИ́ розм., ПРИБИ́ТИ розм. — Недок.: прино́сити, приганя́ти, приго́нити розм. надно́сити, прибива́ти. Налетів дужий порив вітру,.. приніс звідкілясь клубок густої пилюки (Ю. Збанацький); Сонце загорнулося в хмари, з степу дихнув поривисто гарячий вітер, пригнав цілі сувої рудої пилюки (Ю. Збанацький); Вітер-чорноморець пригонив хмари, що звисали над землею і дрібними дощами засівали Подніпров'я (С. Чорнобривець); Вітер надніс урваний крик, але зараз же розірвав на тисячу частин, завив зловісно і помчався в безвість (Мирослав Ірчан); Знов зупиниться (потік), стане криничкою, оглянеться, очиститься, кожну трісочку приб'є до належного місця (Г. Хоткевич). — Пор. 2. доно́сити.
НАДНЕСТИ́ див. надно́сити.
див. надносити.