ПРИСЛІ́ВНИК, а, ч.
Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія.
Залежно від змісту можуть наголошуватись і такі повнозначні частини мови, як займенники, прислівники, числівники (з навч. літ.).
-а, ч.
1) Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія.
2) зах. Прислів'я.
Незмінювана частина мови, яка позначає гол. чином ознаку дії, а деколи і ознаку ознаки, а також (рідко) ознаку предмета (голосно, давно, по-українськи, тричі і т.д.).
прислі́вник
[приес'л’іўниек]
-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
[prysliwnyk]
ч.
przysłówek грам.
【阳】 语 副词
грам.
adverb
Прислі́вник, -ка; -ники, -ків
Adverbium, biord
Adverb
Adverb