ПОГОВОРИТИ

ПОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док.

1. без прям. дод. З'ясувати що-небудь у розмові з кимсь; переговорити.

Коли б можна це зробити і Ви взяли б на себе труд поговорити в цій справі з дирекцією Спілки, я був би дуже вдячний Вам (М. Коцюбинський);

Окрилений дядьковим листом, Павло твердо вирішив, нарешті, рішуче поговорити з Людмилою (А. Головко);

// перен. Повестися з ким-небудь якимсь чином.

– В Німеччині революція! Тепер ми з окупантами поговоримо інакше (О. Довженко).

2. що і без прям. дод. Говорити якийсь час.

Таткові заграла [Юзя] мазура.., з мамою поговорила по-французьки (Леся Українка);

Вуйко Дорко поговорив іще кілька хвиль то з ріднею, то зі знайомими і пішов із панною Манею (О. Маковей);

Вони з Тесленком поговорили ще трохи про бойову операцію, покурили, і Артем звівся на ноги (А. Головко);

Всі четверо відійшли набік, щось поговорили між собою (Григорій Тютюнник);

Федора була .. мовчазна. Зате чоловік її любив поговорити (Л. Первомайський).

◇ (1) Поговори́ мені́ – уживається для вираження погрози.

Пріська щось промурмотіла, але зараз урвала, бо мати загрозила: – Ну, ну, поговори мені! (Леся Українка);

– Поговори мені, то договоришся! (М. Стельмах).

РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм. (голосно); ЩЕБЕТА́ТИ розм. (перев. про жінок і дітей — швидко й жваво). — Док.: порозмовля́ти, поговори́ти, побала́кати, побесі́дувати, погу́то́рити, погомоні́ти. Довго вони ще розмовляли, довго прощались і плакали (П. Куліш); Вони ще довгенько говорили (О. Кундзич); Кайдаш встав і почав балакати з чумаком (І. Нечуй-Левицький); Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); По вечері вони з Андрієм довго гуторили (М. Олійник); Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих (Панас Мирний); Стоять вони на цвинтарі, гомонять... (Панас Мирний); До присмерку галакали і плювалися заробітчани біля економії (М. Стельмах); Ще веселіше почали тоді гомоніти. Леся щебетала, як ластівочка (П. Куліш). — Пор. базі́кати.

1) (док. від говорити) to have a word, to speak (with, to — about, of); to chat, to talk (to, with — about, of)

2) (деякий час) to have a talk (with — about); (із зазначенням довгочасності тж.) to talk (with — about)

поговорити трохи — to have a talk (a chat); to talk (to chat) a little (for a while)

поговорити 3 години — to talk for three hours, to have a three hours' talk

ще раз поговорити — to have another talk

【完】 谈一谈

Гостро поговорити 口 不顾情面地淡一谈

Поговори з ним 你去跟他谈谈

[pohoworyty]

дієсл.

porozmawiać

Поговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять

Пагутарыць

Parler