ЩЕБЕТНЯ́ВА

ЩЕБЕТНЯ́ВА, и, ж., розм. Те саме, що щебета́ння. Далі туди — і по підгір’ю, і по долині гай і гай — пішов, як стіна. Та перепели, та жайворонки… щебетнява така!.. (Тесл., З книги життя, 1949, 9). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 577.