Значение слова "АПЕЛЮВАТИ" найдено в 21 источнике

АПЕЛЮВАТИ

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ (ОЗИВА́ТИСЯ), ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯ заст., УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ) розм., заст., ОБЕРТА́ТИСЯ рідко. — Док.: зверну́тися, обізва́тися (озва́тися), окли́кнутися, уда́тися, апелюва́ти, адресува́тися, уда́ритися (вда́ритися), оберну́тися. Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: — Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник); — Нічим не проймеш! — апелюють жінки вже до мене (О. Довженко); Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч); З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний).

ОСКА́РЖУВАТИ (офіційно подавати скаргу у вищу інстанцію, протестуючи проти якого-небудь рішення, чиїх-небудь дій), ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, АПЕЛЮВА́ТИ юр. — Док.: оска́ржити, опротестува́ти. Мединський.. примирився з вироком і не бажає його оскаржувати (М. Руденко); Наказ треба виконувати неодмінно. Півофіціальну вказівку можна опротестовувати (П. Оровецький); Апелювати проти рішення суду.

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

АПЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док.

1. юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію.

У Запорозькій Січі з другої половини XVI ст. більшість кримінальних справ розглядав військовий суддя. На вирок військового судді можливо було апелювати до кошового отамана (із журн.).

2. перен. Звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет.

– Будемо, отже, доти апелювати до її розуму, доки вона квінтесенції не зрозуміє (О. Кобилянська);

– Нічим не проймеш! – апелюють жінки вже до мене, розгнівано тикаючи тремтячими руками на Саву Зарудного (О. Довженко).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-юю, -юєш, недок. і док.

1) юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію.

2) перен. Звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: апелювавши, апелюючи

апеллировать

Деепричастная форма: апеллировав, апеллируя

¤ апелювати до кого -- аппелировать к кому

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-юю, -юєш, недок. і док. 1》 юр. Оскаржувати яку-небудь ухвалу, постанову нижчої інстанції перед вищою, подавати апеляцію.
2》 перен. Звертатися до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою; посилатися на чий-небудь авторитет.

найдено в "Eкономічній енциклопедії"

рос. апеллировать (від латин. appello — звертаюсь) — 1. Оскарження якоїсь дії, постанови шляхом звернення до вищої владної чи судової інстанції. 2. Шукати підтримку від більш авторитетної чи вищої за рангом посадової особи або організації.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

To appeal (to, against)

апелювати проти рішення суду — to appeal against the decision of the Court

найдено в "Українсько-польському словнику"

[apeluwaty]

дієсл.

apelować

найдено в "Українсько-англійському словнику з прав людини"

апелювати дієсл. appeal; (звертатися з проханням) entreat, supplicate, solicit, plead, petition, apply;\~ до вищої інстанції appeal to a higher instance;

найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"

апелюва́ти (від лат. appello – звертаюсь) 1. Оскаржувати яку-небудь постанову, подавати апеляцію. 2. Шукати підтримку у якогось авторитету.

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【未】

1) 法上诉

2) 呼吁, 申诉

найдено в "Словнику іншомовних слів"

апелювати (лат., звертаюсь) 1. Оскаржувати яку-небудь постанову, подавати апеляцію. 2. Шукати підтримку у якогось авторитету.

найдено в "Словнику чужослів Павла Штепи"

Закликати, закликати, звертатися, звернутиов, скаржитися, поскаржитися, удаватися, удатися, повдаватися

найдено в "Словнику синонімів Караванського"

(до кого) звертатися; (проти вироку) оскаржувати що; п! ПРОСИТИ.