СТИХЕ́СЕНЬКА

СТИХЕ́СЕНЬКА, присл. Пестл. до стихе́нька. Йде вона — землі не торкається, балака, наче та дитина, стихесенька, до всякого вітається (Л. Янов., І, 1959, 335). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 707.