Значение слова "КОБИЛКА" найдено в 15 источниках

КОБИЛКА

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

КОБИ́ЛКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до коби́ла 1.

Запряг [запріг] він миттю чортопхайку, Черкнув із неба, аж курить! І все кобилок поганяє (І. Котляревський);

Юрко побачив білу гривасту кобилку, запряжену в кінні граблі з двома високими колесами (О. Донченко);

Вони вітали Манюню, бо де ще зустрінеш таку, ніби вилиту з міді, справну кобилку, що під червоним прапором і транспарантом тягнула дебелого екіпажа (М. Вінграновський).

2. перев. мн. Рослиноїдна комаха родини саранових з видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил.

В коробці торохтіла крильцями і лапками світло-жовта із загорілою спинкою і блідим пузцем марокська кобилка (Л. Первомайський).

3. Дерев'яна підставка під струни в скрипці, балалайці і т. ін.

На верхній деці вирізують два звукові отвори (голосники), іноді більше, і на ній же ставлять поріжки з вирізами (кобилки), які частину струн ділять навпіл (з наук. літ.).

4. Грудна кістка в птахів.

Попав [писар] півкурятини [півкурки], так її й рішив, а гусакову [гусячу] кобилку з ногою мерщій у кишеню (Г. Квітка-Основ'яненко).

5. перен., вульг. Пестл. до коби́ла 2.

Ота дiвуля з журналу “Америка” нахабно ловить мене своїми безсоромними очиськами. Ану, перестань! Не хочеш, кобилко iз штату Техас? (В. Яворівський).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-и, ж.

1) Зменш.-пестл. до кобила 1).

2) перев. мн. Рослиноїдна комаха родини саранових із видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил.

3) Дерев'яна підставка під струни в скрипці, гітарі, балалайці тощо (в деяких інструментах з металевим поріжком та вбудованим адаптером).

4) Грудна кістка в птахів.

найдено в "Словнику синонімів української мови"

КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В. Сосюра); В коробці торохтіла крильцями і лапками світло-жовтувата із загорілою спинкою і блідим пузцем мароккська кобилка (Л. Первомайський); Шелестіло колосся, й стомлено співали цвіркуни (О. Донченко).

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до кобила 1).
2》 перев. мн. Рослиноїдна комаха родини саранових із видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил.
3》 Дерев'яна підставка під струни в скрипці, гітарі, балалайці тощо (в деяких інструментах з металевим поріжком та вбудованим адаптером).
4》 Грудна кістка в птахів.

найдено в "Словнику українського сленгу"

(-и) ж.; крим., мол. Молода жінка, дівчина. До нас підійшла кобилка з білою гривою і, подавши меню, поцокотіла геть (В. Шкляр, Елементал); - І мені традиційний [секс] з оцією кобилкою, - Фомич тицьнув пальцем в руду дівчину з розкішним бюстом (А. Мухарський, Попса для еліти). БСРЖ, 265; ЯБМ, 1, 437.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. жін. роду, жив.зоол., хім., екон.кобылка

найдено в "Архітектурі і монументальному мистецтві"

1. Оформлення дерев'яних випусків крокв над стіною. 2. Брусок, що з'єднує дерев'яні елементи (дверну коробку, сходинки, тесини тощо) з конструкцією стіни або кроквами.

найдено в "Українсько-польському словнику"

[kobyłka]

ж.

kobyłka

найдено в "Українсько-англійському словнику"

1) розм. filly

2) (скрипки) bridge

найдено в "Музичних термінах"

стара назва підставки для струн у скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, домри, гітари та ін.

найдено в "Українсько-російському словнику"

1) уменьш.; ласк. кобылка 2) энт.; спец. кобылка 3) (у птиц) грудная кость

найдено в "Словнику синонімів Вусика"