РІЗЬБИ́ТИСЯ, и́ться; мн. різьбля́ться; недок.
1. Проступати, окреслюватися, вимальовуватися на чому-небудь.
Степові могили різьбляться на сірому передсвітанковому небі (Ю. Яновський);
В стороні від дороги лежав несхожений сніг і дорога різьбилася чорною смугою на білому (Л. Первомайський);
В нього на грудях виблискував страшно перев'яззю взятий Ремінь, весь в золоті, й тонко різьбились по нім візерунки (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
2. Пас. до різьби́ти.
-иться; мн. різьбляться; недок.
1) Проступати, окреслюватися, вимальовуватися на чому-небудь.
2) Пас. до різьбити.