ПОНАДРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Надірвати багато чого-небудь; надірвати щось у багатьох місцях.
[Герасим (запирає двері, виймає гроші і розглядає):] Прямо як настоящі [справжні], і не пізнав би, коли б не понадривав сам краї (І. Карпенко-Карий);
// Відірвати невеликі шматочки від багатьох предметів.
2. перен. Від надмірних зусиль, перенапруження пошкодити собі що-небудь.
Над чим таким важким .. животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський);
Понадривати голоси.
-аю, -аєш, док., перех.
1) Надірвати багато чого-небудь; надірвати щось у багатьох місцях. || Відірвати невеликі шматочки від багатьох предметів.
2) перен. Від надмірних зусиль, перенапруження пошкодити собі що-небудь. Понадривати голоси.
Дієприслівникова форма: понадривавши