САМОВПЕВ́НЕНІСТЬ

САМОВПЕВ́НЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самовпе́внений. Насмішкуватий погляд глибоко посаджених очей і трохи кирпатий ніс на довгому обличчі виявляли в ньому самовпевненість і якусь юнацьку завзятість (Панч, В дорозі, 1959, 258). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 32.