ПРОВОКУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.
Який провокує кого-небудь.
Наявність у двох близьких мовах слів однакового звучання при різності значень, відтінків, вживаності їх є провокуючим моментом у роботі перекладача (О. Кундзич);
Грип може бути причиною загострення і провокуючим фактором у появі та розвитку будь-якого захворювання нервової системи (з наук. літ.).
[prowokujuczyj]
прикм.
prowokujący