ПРОТОДИЯ́КОН

ПРОТОДИЯ́КОН, а, ч., церк. Старший диякон. [Пузир:] Знаєте, я б на вашім місці з таким чудовим голосом у протодиякони пішов (К.-Карий, II, 1960, 339); Громовий бас протодиякона гуркотів, відлунюючись у всіх кутках.. храму (Кочура, Зол. грамота, 1960, 329); * У порівн. Високий, широкоплечий, він говорив густим басом, як протодиякон (Горький, II перекл. Ковганюка, 1952, 303). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 323.