МОТОВИ́ЛО, а, с.
1. Знаряддя, пристосування для змотування пряжі, шовку тощо.
Одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотати (І. Нечуй-Левицький);
Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці, пасма і перев'язувала їх десятчаною ниткою (А. Іщук).
2. техн. Машина для змотування прокатного матеріалу (стрічок, дроту, бляхи тощо) в рулони.
3. Частина жниварки або комбайна, що нахиляє до різального апарата стебла трави, злаків та укладає їх на транспортер.
Шумить пшениця, підхоплена мотовилом, гострі ножі виблискують сріблом, стинають високе стебло (О. Донченко);
Ніна не могла відірвати очей від величезної машини, що повільно пливла полем, розмахуючи мотовилами, залишаючи за собою купи соломи (О. Копиленко).
◇ Міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло) див. міня́ти;
Як баті́г на мотови́ло див. баті́г;
(1) Як мотови́ло, жарт.:
а) дуже жвавий, неспокійний, енергійний, метушливий і т. ін.
Хлопчик і хвилини не сидів на місці, як мотовило (з усн. мови);
б) (зі сл. мота́тися, крути́тися і т. ін.) неспокійно, метушливо, швидко і т. ін.
Я все ходив по хаті з кутка в куток, мотався, як мотовило, та все думав, усе міркував своє... (Олена Пчілка).