УДАРУВА́ТИ (ВДАРУВА́ТИ)

УДАРУВА́ТИ (ВДАРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех., рідко. 1. кого чим. Те саме, що обдарува́ти. Та коли твоя велика ласка Чим слугу свойого вдарувати, То даруй мені одного бранця З тих, що там за містом в плузі орють (Фр., XII, 1953, 326). 2. кому що. Те саме, що подарува́ти. Де твої кіснички подівав: Чи в гай, чи в Дунай покидав, Чи заніс до міста та продав, Чи молодшій сестриці вдарував? (Нар. пісня). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 387.