ПРОВІ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін.
Мідний провід має високу провідність, добру механічну міцність і стійкість проти корозії (з наук. літ.);
Сонячна плазма відзначається дуже високою провідністю (з наук.-попул. літ.).
2. біол. Здатність живих клітин передавати збудження, подразнення.
Після ознайомлення учнів з будовою нервової клітини вчитель переходить до демонстрування на нервово-м'язовому препараті основних властивостей нервів – збудливості і провідності (з навч. літ.).
△ (1) Уніполя́рна прові́дність – провідність струму переважно в одному напрямі.
-ності, ж.
1) спец. Здатність тіла, речовини проводити тепло, звук, електрику і т. ін.
••
Електрична провідність — а) здатність речовини проводити електричний струм під впливом електричного поля; б) фізична величина, обернена електричному опору; в) характеристика електричного кола, яка є відношенням сили струму на вході пасивного електричного кола до напруги на ділянці кола, яка розглядається.
Електронна провідність — електропровідність, зумовлена рухом електронів.
Іонна провідність — електропровідність, зумовлена рухом іонів.
Магнітна провідність — а) фізична величина, обернена до магнітного опору; б) характеристика магнітного кола, що є відношенням магнітного потоку на ділянці магнітного кола, яка розглядається, до різниці магнітних потенціалів на цій ділянці.
2) біол. Здатність живих клітин передавати збудження, подразнення.
прові́дність
[проув’ід(')н'іс'т']
-днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у
фіз.
conductivity, conductance
Ledningsevne, konduktans
Ledeevne, ledningsevne
Ledningsförmåga
Праводнасць