САМОВА́Р, а, ч.
1. Металева своєрідна за формою посудина для кип'ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям.
Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Панас Мирний);
Самовар кипів, булькотів та парував, як навіжений (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Розшумівся [Аркадій Петрович], як самовар, що ось-ось мав збігати (М. Коцюбинський);
[Кость:] Терпіть не можу, коли в людини сяє пика, як великодній самовар (С. Васильченко);
Телескоп стояв на веранді – довгий, як чапля, і жовтий, як самовар (Ю. Смолич);
// Така ж за формою посудина, в якій вода кип'ятиться за допомогою електрики.;
// чого і без дод. Кількість води, що вміщується в цій посудині.
Випив [справник] самовар чаю – знов на порозі (Марко Вовчок);
[Пилип:] Я б увесь самовар видув, і хай би тоді Кость подавав рапорт на мене своїй тещі (З. Мороз).
2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни – умовна або жартівлива назва міномета.
Шура пригадала, що саме такими мінометами командує Юрась. – Вони страшні? – Січуть німців на січку. У нас їх звуть “самоварами” (О. Гончар).
На Руси С. появились в сер. 18 в. Прототипом С. были старин. сосуды с подогревательным устройством в виде полой трубы в центре, куда закладывали тлеющие уголья, - "сбитенники" и "сосуды-кухни" (кухни-С.). Производство С. было налажено в Москве, Петербурге, Ярославле и Архангельске, но центром С. была Тула. Во 2-й пол. 19 в. выделяются самоварные фабриканты Баташовы, Воронцовы, Ванькины. Каждая мастерская старалась создать свой вид С. На форму С. влияла и мода. Для 18 в. характерны С., напомин. чайник и братину. В нач. 19 в. делали С.-бочонки на поддоне с носиком или в виде амфоры. В 1830-40-х гг. появились цилиндр. С. - граненые и вазообразные. В 1850-60 гг. бытуют С.-шары и С. в виде прямоуг. ящика (дорожные).