СОКОТІ́ННЯ

СОКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. сокоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Чути куряче сокотіння (Коч., П’єси, 1951, 325); З усіх боків чути сокотіння, кудкудакання тисячоголосого хору птиці (Веч. Київ, 4.III 1958, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 441.