ФОРМА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до форми (у 4, 5 знач.), зумовлений формою.
Формальне мистецтво.
2. Який дотримується лише форми (у 6 знач.), відображає її, не беручи до уваги суті справи, справжнього стану речей; пройнятий формалізмом (у 1 знач.).
Перші дні він мало не збожеволів. Адже на цей раз ніяких, навіть формальних підстав для арешту не було (П. Колесник);
Ранком Краснов довідується, що сідло з його коня зникло. Ми кидаємось на розшуки і швидко знаходимо його в старшини речового складу. На нашу вимогу повернути сідло старшина стає на формальну точку зору і сердито доводить, .. що у пішої полкової розвідки коней на озброєнні “не положено” (І. Багмут);
// Який існує або зроблений лише для видимості.
Інколи буває так, що авторська ремарка: “дія відбувається в наші дні” – є лише формальною відпискою (з наук. літ.).
3. Виконаний за встановленим порядком, офіційний; який ґрунтується на дотриманні форми (у 9 знач.).
Сікли [Казанка] у волості за формальними присудами нібито за дерзку поведінку проти Самойловички та барона, сікли вже й без всякого присуду поліцаї та поміщицькі гайдуки (Є. Кротевич);
– З переправи? – зустрів Самієв Хаєцького, не чекаючи формального рапорту. Хома доповів скупо і невгаразд. Весь час він думав про Антоновича (О. Гончар);
// Здійснений за традицією, так, як прийнято.
– Я не можу вертати додому! Адже ж нині мають відбутися мої формальні заручини з бароном (І. Франко);
Хоч в його листі до мене нема ніякого формального перепрошування, але я його вважаю за перший крок до згоди (Леся Українка).
4. Пов'язаний із формою (у 7 знач.).
Українська дума має яскраві формальні особливості. Дума – це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом, що інколи переходить у більш співучий мелодичний малюнок, під акомпанемент кобзи або бандури (М. Рильський);
Образність літератури не є якоюсь формальною ознакою її, але виражає специфічну властивість цього роду людської діяльності, як форми, так і змісту її (з публіц. літ.).
5. Який надає перевагу формі (у 7 знач.), пройнятий ідеями формалізму (у 2 знач.); формалістичний.
Формальні прийоми (з наук. літ.).
6. лінгв. Пов'язаний із формою (у 12 знач.).
Граматичне значення слова разом із його формальним виявом, тобто з граматичною формою, саме й становить зміст граматичної категорії (з наук. літ.).
7. спец. Який передбачає заміну всіх змістових понять символами, а всіх змістових тверджень – відповідними формулами (про метод у математичній логіці).
8. заст. Справжній.
А в коршмах [корчмах] ішов формальний карнавал, гуляла молодіж (І. Франко);
Виявились ще кращі речі. Член відділу “Просвіти” Шульга (тепер він голова Ніжинської філії), як показалось [виявилося], шпиг і донощик формальний (М. Коцюбинський).
ОФІЦІ́ЙНИЙ (витриманий відповідно до правил), ОФІЦІА́ЛЬНИЙ, УРЯДО́ВИЙ заст.; ФОРМА́ЛЬНИЙ (який ґрунтується на дотриманні формальностей). На офіційне звернення Цимбала молодший лейтенант попередливо відповів: — Будь ласка, будь ласка... (І. Багмут); В селі він зайшов зразу до сільради, з'ясував голові мету свого приїзду і, нарешті, показав офіціальне замовлення спілки (І. Микитенко); (Кай Летіцій (з урядовою повагою):) Слухай, жінко! Я ручуся тобі законом римським, що син твій знайдеться, як він живий (Леся Українка); — З переправи? — зустрів Самієв Хаєцького, не чекаючи формального рапорту (О. Гончар).
СПРА́ВЖНІЙ (цілком подібний до кого-, чого-небудь), ТИПО́ВИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., ЧИ́СТИЙ розм., ФО́РМЕНИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ПРЯМИ́Й розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., ФОРМА́ЛЬНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше. — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй! (О. Гончар); Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г. Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (Ірина Вільде); Він жив за твердим розкладом, життям справдешнього спартанця (Л. Дмитерко); Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І. Нечуй-Левицький); Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка); — Дозвольте доповісти, екселенц... Вся оця поліція — формені дармоїди (Ю. Яновський); — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д. Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт... Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний).
-а, -е.
1) Стос. до форми (у 4, 5 знач.), обумовлений формою.
••
Формальна логіка — наука про форми мислення, правила і форми виведення одного судження з інших.
Формальна освіта — напрям, прибічники якого вважають, що основною метою навчання є розвиток пам'яті, уваги, мови та інших розумових здібностей, а знання з основ наук мають другорядне значення.
2) Який дотримується лише форми (у 6 знач.), відображає її, не рахуючись із суттю справи, зі справжнім станом речей; пройнятий формалізмом (у 1 знач.). || Який існує або зроблений лише для видимості. Формальне ставлення до своїх обов'язків.
3) Виконаний за встановленим порядком, офіційний; який ґрунтується на дотриманні форми (у 9 знач.). || Здійснений за виробленим правилом, так, як прийнято.
4) Пов'язаний з формою (у 7 знач.).
5) Який надає перевагу формі (у 7 знач.), пройнятий ідеями формалізму (у 2 знач.); формалістичний.
6) лінгв. Пов'язаний з формою (у 12 знач.).
7) спец. Який передбачає заміну всіх змістових понять символами, а всіх змістових тверджень – відповідними формулами (про метод у математичній логіці).
8) заст. Справжній, дійсний.
форма́льний
[формал'нией]
м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
[formarnyj]
прикм.
formalny
(у різн. знач.) formal
формальна логіка — formal logic
【形】
1) 正式的
2) 形式主义的; 表面的
Proforma; formal, formell
Форма́льний, -на, -не
Proforma; formal
Formell